1. Класифікація клінічної нутритивної підтримки
Ентеральне харчування (ЕН) – це спосіб забезпечення організму поживними речовинами, необхідними для метаболізму, та різними іншими поживними речовинами через шлунково-кишковий тракт.
Парентеральне харчування (парентеральне харчування, ПП) полягає у забезпеченні харчування з вени як нутритивної підтримки до та після операції, а також для критично хворих пацієнтів. Усе харчування, що надходить парентерально, називається повним парентеральним харчуванням (ПП).
2. Різниця між EN та PN
Різниця між EN та PN полягає в наступному:
2.1 EN доповнюється пероральним або назальним введенням у шлунково-кишковий тракт для перетравлення та всмоктування; парентеральне харчування доповнюється внутрішньовенними ін'єкціями та кровообігом.
2.2 EN є відносно комплексним та збалансованим; поживні речовини, що доповнюються PN, є відносно простими.
2.3 EN можна використовувати протягом тривалого часу та безперервно; PN можна використовувати лише протягом певного короткострокового періоду.
2.4 Тривале використання ентерального харчування може покращити функцію шлунково-кишкового тракту, зміцнити фізичну форму та покращити різні фізіологічні функції; тривале використання парентерального харчування може спричинити погіршення функції шлунково-кишкового тракту та спричинити різні фізіологічні розлади.
2.5 Вартість ентерального харчування низька; вартість парентерального харчування відносно висока.
2.6 ЕХ має менше ускладнень і є відносно безпечним; ПН має відносно більше ускладнень.
3. вибір EN та PN
Вибір ЕХ, ПН або їх комбінації значною мірою визначається функцією шлунково-кишкового тракту пацієнта та ступенем толерантності до надходження поживних речовин. Зазвичай це залежить від характеру захворювання, стану пацієнта та рішення лікаря. Якщо серцево-легенева функція пацієнта нестабільна, більша частина функції шлунково-кишкового всмоктування втрачена або метаболізм порушений і потребує термінової компенсації, слід обрати ПН.
Якщо шлунково-кишковий тракт пацієнта функціональний або частково функціональний, слід обрати безпечний та ефективний метод ентерального харчування. Ентеральне харчування – це фізіологічно сумісний спосіб годування, який не тільки дозволяє уникнути можливих ризиків центральної венозної інтубації, але й допомагає відновити функцію кишечника. Його переваги полягають у простоті, безпеці, економічності та ефективності, відповідності фізіологічним функціям, а також існує багато різних засобів ентерального харчування.
Коротше кажучи, найважливішим принципом вибору ентерального харчування та парентерального харчування є суворий контроль показань до застосування, точний розрахунок обсягу та тривалості нутритивної підтримки, а також обґрунтований вибір способу нутритивної підтримки.
4. Запобіжні заходи щодо переведення з довгострокового ПХ на ЕХ
Тривале ПХ може призвести до зниження функції шлунково-кишкового тракту. Тому перехід від парентерального харчування до ентерального має здійснюватися поступово і не може бути різко припинений.
Коли пацієнти з тривалим панкреатитом починають переносити ентеральне харчування (ЕН), спочатку слід використовувати низькоконцентровані, повільні інфузії елементарних або неелементарних препаратів для ентерального харчування, контролювати водний, електролітний баланс та споживання поживних речовин, а потім поступово збільшувати кількість інфузійного харчування в кишечнику та зменшувати кількість інфузійного парентерального харчування в тій самій мірі, доки ентеральне харчування повністю не задовольнить метаболічні потреби, після чого парентеральне харчування можна повністю припинити та перейти на повне ентеральне харчування.
Час публікації: 16 липня 2021 р.