Запобіжні заходи щодо ентерального харчування такі:
1. Переконайтеся, що поживний розчин та інфузійне обладнання чисті та стерильні
Поживний розчин слід готувати у стерильному середовищі, тимчасово зберігати в холодильнику за температури нижче 4℃ та використовувати протягом 24 годин. Ємність для приготування та інфузійне обладнання слід тримати в чистоті та стерильності.
2. Захищайте слизові оболонки та шкіру
Пацієнти з тривало встановленим назогастральним або назоінтестинальним зондом схильні до утворення виразок через постійний тиск на слизову оболонку носа та глотки. Їм слід щодня наносити мазь, щоб зволожувати носову порожнину та підтримувати шкіру навколо фістули чистою та сухою.
3. Запобігання аспірації
3.1 Зміщення шлункового зонда та звернення уваги на його положення; зверніть особливу увагу на збереження положення назогастрального зонда під час введення поживного розчину та не рухайте його вгору, спорожнення шлунка повільне, а поживний розчин вводиться через назогастральний зонд або гастростому. Пацієнт приймає напівлежаче положення, щоб запобігти рефлюксу та аспірації.
3.2 Виміряйте кількість залишкової рідини у шлунку: під час інфузії поживного розчину перекачуйте залишкову кількість у шлунку кожні 4 години. Якщо вона перевищує 150 мл, інфузію слід призупинити.
3.3 Спостереження та лікування: Під час введення поживного розчину слід уважно спостерігати за реакцією пацієнта. Якщо виникне кашель, відкашлювання зразків поживного розчину, задуха або задишка, це можна визначити як аспірацію. Заохочуйте пацієнта кашляти та аспірувати. За необхідності видаліть вдихнуту речовину за допомогою бронхоскопа.
4. Запобігання шлунково-кишковим ускладненням
4.1 Ускладнення катетеризації:
4.1.1 Травма слизової оболонки носоглотки та стравоходу: спричинена занадто твердою трубкою, неправильною експлуатацією або занадто тривалим часом інтубації;
4.1.2 Засмічення трубопроводу: Це спричинено занадто тонким просвітом, занадто густим, неоднорідним, згустком поживного розчину та занадто низькою швидкістю потоку.
4.2 Шлунково-кишкові ускладнення: нудота, блювання, біль у животі, здуття живота, діарея, запор тощо, що спричинені температурою, швидкістю та концентрацією поживного розчину та невідповідним осмотичним тиском, що ним спричиняється; забруднення поживного розчину спричиняє кишкову інфекцію; ліки спричиняють біль у животі та діарею.
Метод профілактики:
1) Концентрація та осмотичний тиск приготованого поживного розчину: Занадто висока концентрація поживного розчину та осмотичний тиск можуть легко спричинити нудоту, блювання, біль у животі та діарею. Починаючи з низької концентрації, зазвичай 12% та поступово збільшуючи до 25%, енергетична цінність починається від 2,09 кДж/мл та зростає до 4,18 кДж/мл.
2) Контролюйте об’єм рідини та швидкість інфузії: починайте з невеликої кількості рідини, початковий об’єм становить 250 ~ 500 мл/добу, і поступово досягайте повного об’єму протягом 1 тижня. Швидкість інфузії починається з 20 мл/год і поступово збільшується до 120 мл/год щодня.
3) Контролюйте температуру поживного розчину: температура поживного розчину не повинна бути занадто високою, щоб запобігти опікам слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Якщо вона занадто низька, це може спричинити здуття живота, біль у животі та діарею. Його можна нагрівати поза проксимальною трубкою зонда для годування. Зазвичай температуру контролюють на рівні близько 38°C.
4.3 Інфекційні ускладнення: Аспіраційна пневмонія спричинена неправильним встановленням або зміщенням катетера, затримкою спорожнення шлунка або рефлюксом поживної рідини, прийомом ліків або нейропсихіатричними розладами, спричиненими низькими рефлексами.
4.4 Метаболічні ускладнення: гіперглікемія, гіпоглікемія та електролітні порушення, спричинені неоднорідним поживним розчином або неправильною формулою компонентів.
5. Догляд за зондом для годування
5.1 Правильне кріплення
5.2 Запобігання скручуванню, складанню та стисканню
5.3 Зберігайте чистоту та стерильність
5.4 Регулярно мийте
Час публікації: 16 липня 2021 р.